Туберкульоз вже не одне століття поспіль є одним із грізних інфекційних захворювань, що тероризують людство

 Попри те, що туберкульоз можна попередити та ефективно лікувати, ця інфекційна хвороба входить у десятку інфекцій, що спричиняють смертність в усьому світі. Згідно з інформацією ВООЗ, у 2018 році від туберкульозу загинуло 1,5 мільйони осіб

  Туберкульоз (інакше – сухоти) – інфекційна хвороба, яку викликає мікобактерія туберкульозу. Захворювання має хронічний перебіг. Найчастіше вражаються легені хворого (легеневий туберкульоз або туберкульоз легень), а в разі позалегеневого туберкульозу можуть вражатися інші органи, зокрема, кістки, шкіра, оболонки мозку, нервова система, нирки, печінка та ін.

                                   Форми туберкульозу

·        Активна форма – може бути відкрита (коли хворий виділяє назовні мікобактерії туберкульозу, наприклад, під час кашлю) та закрита (коли немає виділення мікобактерії назовні, тобто хворий незаразний);

·        Латентна (прихована) форма.

                                   Збудник туберкульозу

Туберкульоз викликається бактерією Mycobacterium tuberculosis (мікобактерія туберкульозу, інакше – туберкульозна паличка, або паличка Коха, названа так на честь її першовідкривача), що найчастіше вражає легені – основний орган дихальної системи. Туберкульоз поширюється від людини до людини через повітря, через повітряно-краплинний механізм передачі. Переважно це відбувається, коли особи з активною (відкритою) формою туберкульозу кашляють, чхають чи спльовують слину, у результаті чого мікобактерії потрапляють у повітря. Аби заразитися, достатньо лише незначної кількості паличок туберкульозу. Найбільший ризик заразитися від хворого мають члени його родини, колеги чи медичні працівники, які тривалий час контактують із хворим на відкриту форму туберкульозу.

 Збудник туберкульозу доволі стійкий у навколишньому середовищі: витримує висихання до декількох тижнів, нагрівання до 100º С протягом 5-7 хвилин.    Руйнується туберкульозна паличка під дією ультрафіолетового опромінення (УФО), тому в лікувальних закладах, де лікують хворих на туберкульоз, застосування ультрафіолетових ламп обов’язкове.

                            Ознаки та симптоми туберкульозу

Латентна (прихована) форма туберкульозу

Збудники туберкульозу знаходяться в тілі хворого, проте імунна система попереджує їх розповсюдження. Це означає, що в цієї особи немає симптомів (ознак) туберкульозу і що вона не є заразною. Проте інфекція все ж перебуває в її тілі, а отже, за сприятливих умов може спровокувати хворобу.

           Ризиком для активацій мікобактерії туберкульозу є такі стани:

·        інфікування ВІЛ (СНІД);

·        тютюнокуріння;

·        кількісне і/або якісне недоїдання, хронічне недоїдання (мальнутріція);

·        інфікування на туберкульозну паличку за останні 2 роки;

·        анормальна будова (Х-подібна) грудної клітини;

·        ослаблена імунна система;

·        цукровий діабет;

·        ниркова недостатність;

·        вживання наркотиків та алкоголю;

·        ракові захворювання;

·        імуносупресорна терапія, наприклад, при пересадці органів;

·        тривала глюкортикоїдна терапія;

·        ревматоїдний артрит;

·        хвороба Крона;

·        псоріаз;

·        червоний системний вовчак.

  Приблизно одна четверта населення світу має латентний туберкульоз, тобто ці особи заражені мікобактерією туберкульозу, проте хвороба не розвинулася завдяки захисній роботі імунної системи. Особи, інфіковані паличкою туберкульозу, мають 5-15% ризику захворіти на туберкульоз протягом життя. Особи зі слабкою імунною системою, наприклад, люди з ВІЛ, із цукровим діабетом, із ознаками хронічного недоїдання (мальнутріції), особи, які курять, – мають вищий ризик захворіти на туберкульоз. Профілактично-медикаментозна терапія осіб групи ризику зменшує ймовірність виникнення та розвитку активної форми туберкульозу.

                Активна (відкрита) форма туберкульозу

Під час активної форми (фази) туберкульозу мікобактерії активно розмножуються та спричиняють прояви хвороби. Така особа є заразною, може поширити мікроб іншим. 90% випадків активного туберкульозу в дорослих – це реактивація (загострення) латентної форми туберкульозної інфекції.

         Симптоми активної (відкритої) форми туберкульозу, коли треба                  звернутися до лікаря:

·        нав’язливий кашель, що триває понад 3 тижні;

·        у мокротинні є сліди крові;

·        біль у грудях;

·        відчуття постійної втоми, слабкість;

·        втрата апетиту;

·        втрата ваги;

·        нічний піт (пітливість);

·        гарячка 37-38 ºС або знижена температура 35,5 ºС;

·        озноб;

·        відчуття розпирання в шиї.

 Перебіг активної фази туберкульозу (відкрита форма) може бути підгострим (помірним) протягом багатьох місяців. Небезпечним наслідком такого підгострого перебігу хвороби є те, що хворі можуть відкладати візит до лікаря, у той же час розповсюджувати бактерію серед оточуючих, бути заразними. Особи з активним туберкульозом можуть заразити від 5 до 15 осіб, із якими контактують протягом року. Без відповідного лікування, близько 45% осіб без імунодефіциту, зумовленого ВІЛ, та майже всі ВІЛ-позитивні хворі з туберкульозом помирають.

                          Діагностика туберкульозу

Навіть сьогодні багато країн світу для діагностики туберкульозу використовує традиційний метод мікроскопічного дослідження мазка мокроти. У лабораторних умовах в зразках мокроти з легень хворого під мікроскопом визначають, чи присутня мікобактерія туберкульозу. Проте мікроскопічно можна зафіксувати лише половину випадків туберкульозу, до того ж таким чином не визначається резистентність (стійкість) до антибіотиків.

       Щоб діагностувати туберкульоз, проводять такі дослідження:

·        флюорографія (або рентгенологічне обстеження) грудної клітки;

·        стандартні та спеціалізовані аналізи крові;

·        лабораторне дослідження харкотиння пацієнта;

·        проба Манту (або Пірке, туберкулінодіагностика, tuberculinskin-test, PPD test) – шкірний тест на наявність специфічної імунної відповіді до мікобактерії туберкульозу шляхом внутрішньо шкірного введення туберкуліну.

ВООЗ рекомендує використовувати швидкий молекулярно-генетичний тест Xpert MTB/RIF як початковий діагностичний тест для всіх категорій пацієнтів, а особливо ВІЛ-інфікованих з ознаками туберкульозу та дітей. Важливим є те, що тест не лише показує наявність збудника туберкульозу, а й визначає його стійкість до антибіотика рифампіцину, що важливо для вибору тактики лікування.

                            Результати проби Манту

Відсутність шкірної реакції на пробу Манту означає, що організм немає виробленого імунітету проти туберкульозу. При негативному результаті проби Манту проводять щеплення протитуберкульозною вакциною. Натомість інтенсивне почервоніння (гіперемія) ділянки введення туберкуліну – ознака наявності специфічної відповіді (Т-лімфоцитів) на збудник хвороби, тобто організм раніше вже контактувавіз туберкульозною паличкою і/або був вакцинований, тож потреби у вакцинації нема.

Результати проби Манту визначають через 48-72 години, вимірюючи діаметр почервоніння чи папули. Результати загалом трактують так:

·        негативний – якщо почервоніння відсутнє або діаметром до 5 мм;

·        позитивний – почервоніння діаметром 10-15 мм, інколи більше (за виключенням алергічної реакції).

При сумнівному результаті пробу варто повторити через 3 тижні після першої ін’єкції.

                                    Профілактика туберкульозу

Туберкульоз переважно вражає дорослих працездатного віку. Проте захворіти на туберкульоз можна у будь-якому віці. 95% всіх смертей від туберкульозу припадає на країни, що розвиваються. Для осіб із ВІЛ ризик розвитку активної форми туберкульозу зростає в 19 разів. Ризик відкритої (активної) форми туберкульозу зростає при будь-яких станах, що послаблюють імунну систему. Наприклад, недоїдання збільшує ризик у три рази. Систематичне вживання алкоголю та тютюнопаління підвищує ризик у 3,3 та 1,3 рази відповідно.

                                 Туберкульоз у дітей

 Часто хворіють діти, які мають недостатнє, неповноцінне харчування (мальнутріція). Туберкульоз у дітей важко діагностувати. Переважно в дітей туберкульоз перебігає складно, часті позалегеневі форми прояву хвороби, високий рівень смертності та інвалідизації. Саме тому важливим інструментом для боротьби з туберкульозом є щеплення.

                             Щеплення від туберкульозу

Захист від туберкульозу забезпечує вакцина БЦЖ (лат. BCG). Вона виготовлена з Mycobacterium bovis і вперше використана 1921 року. Вакцина БЦЖ рекомендована дітям та дорослим до 35 років, які перебувають у групі ризику захворіти на туберкульоз.

Вакцина БЦЖ входить до переліку основних лікарських засобів ВООЗ. В Україні, як і в багатьох інших країнах, де розповсюджений туберкульоз, щеплення вакциною БЦЖ є обов'язковим. Вакцинація проти туберкульозу здійснюється на 3-5 добу після народження дитини (не раніше ніж через 48 годин), недоношених дітей вакцинують при досягненні ваги понад 2500 г, згідно з календарем профілактичних щеплень, затвердженого МОЗ України. Окрім дітей, вакцинують осіб, що належать до категорії ризику.

                                   Групи ризику:

·        діти, які проживають на територіях із високим рівнем захворюваності на туберкульоз;

·        особи, які контактують у сім’ї з хворими на туберкульоз;

·        особи, які живуть та працюють понад 3 місяці з людьми на території з високим рівнем захворюваності на туберкульоз;

·        працівники системи охорони здоров’я, які мають контакт із хворими, віком понад 35 років (повинні вакцинуватися, якщо вони не були вакциновані, не мають сліду від вакцини чи відповідних документів. Перед вакцинацією проводять пробу Манту. Щеплення проводять при негативному результаті проби Манту).

           Як вберегти друзів та сім’ю від зараження на туберкульозну інфекцію?

Знизити ризик поширення мікобактерії туберкульозу від хворого до здорових людей допоможуть такі поради і заходи:

·        Хворий має залишатися вдома

Хворий не повинен ходити на роботу, до школи чи спати в одній кімнаті з іншими людьми протягом перших декільком тижнів лікування активного туберкульозу.

·        Хворий має прикривати рот під час кашлю, чихання, розмови

Завжди використовувати хустинки, щоб прикривати рот кожного разу, коли сміється, чхає чи кашляє. Збирати використані хустинки до мішка, що закривається, та викидати після використання.

·        Хворий має вдягати медичну маску

Протягом перших трьох тижнів лікування вдягати медичну маску, коли хворий перебуває серед інших людей

·        Вентилюйте приміщення

Туберкульозна паличка поширюється легше в малих закритих приміщеннях, де повітря погано обмінюється. Якщо на вулиці не дуже холодно, відкрийте вікна та використовуйте вентилятор, щоби видути повітря з кімнати назовні.

                    Ефективне лікування туберкульозу

Туберкульоз – це хвороба, яку можна вилікувати. Активний чутливий до ліків туберкульоз лікується стандартним 6-ти місячним (іноді до 9-ти місяців) курсом із 4 антимікробних препаратів. Важливо дотриматися всього курсу лікування. У протилежному випадку є висока ймовірність, що туберкульозна інфекція не буде повністю вилікуваною й невдовзі повернеться назад. Якщо туберкульоз не вилікувати, то мікобактерія може набути стійкості до раніше застосованих медикаментів, відповідно, стане малочутливою до наступного лікування.  

Переважно потрібно декілька тижнів перед тим, як хворий на активну форму туберкульозу стане незаразним, тобто не виділятиме мікобактерії назовні. Зрозуміло, що на цей час хворому необхідна ізоляція. Також варто скрупульозно виконувати поради, описані вище, щоб попередити ймовірність зараження близьких.

Протитуберкульозні препарати використовують вже протягом десятиліть, а у кожній країні ведуть облік виникнення резистенції (стійкості) до кожного конкретного лікарського засобу. Нечутливість туберкульозу до ліків виникає, коли протитуберкульозні препарати застосовуються невідповідно, пацієнти не дотримуються тривалості та послідовності курсів лікування або самостійно його зупиняють.

   Полірезистентний (мультирезистентний) туберкульоз є формою туберкульозу, що викликана туберкульозною бактерією, нечутливою до ізоніазиду та рифампіцину (двох найпотужніших протитуберкульозних препаратів першого ряду терапії). Полірезистентний туберкульоз лікують препаратами другої лінії. Проте лікування препаратами другої лінії має своє обмеження та вимагає тривалої (до 2 років лікування) терапії препаратами, що є, на жаль, дороговартісними й токсичними.

   Увага! У деяких випадках може розвинутися важка резистентність (нечутливість, стійкість) туберкульозної бактерії. Збільшення резистентних штамів мікобактерії туберкульозу може спричинити до розвитку стану, коли пацієнти залишаються без можливих варіантів антитуберкульозних препаратів, тобто без лікування. Прогноз у такому разі невтішний.

      Протитуберкульозні препарати мають побічну дію та можуть шкодити  печінці. Основні ознаки гепатотоксичності:

·        втрата апетиту;

·        темна сеча;

·        гарячка, що триває довше 3 днів;

·        нудота та блювання, причину яких важко пояснити;

·        пожовтіння склер, шкіри (жовтяниця);

·        біль у животі;

·        біль і важкість у ділянці під правим ребром.

У разі появи ознак токсичного впливу на печінку повідомте про це лікаря. Впродовж лікування лікар призначатиме аналізи крові, що досліджуватимуть стан і роботу печінки. Більшість інших бактеріальних інфекцій лікують за допомогою антибіотиків протягом 1 або 2 тижнів, проте з туберкульозом, як бачимо, все по-іншому.

  Туберкульоз – це інфекція, що дуже швидко розвивається та прогресує насамперед в ослабленому організмі з низькою опірністю, слабкою імунною системою. Саме тому важливо пам’ятати про нібито прості поради щодо здорового харчування, фізичної активності та вчасного звертання за допомогою до лікарів. Проте такі «прості» поради можуть врятувати життя та зберегти ваше здоров’я, а у разі своєчасного адекватного лікування туберкульоз практично завжди може бути вилікуваний. Тому будьте здорові, бережіть себе та ваших близьких!

Раціональний режим харчування сприяє зміцненню імунітету дитячого організму, нормальному росту та розвитку дитини. Такий режим харчування передбачає суворе дотримання часу прийомів їжі. Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.

      Привчайте дитину:

- перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником, самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;

- під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу; відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки; не обливатись;

- після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.

Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та часи прийому їжі.

Формуйте у дитини культурно-гігієнічні навички під час вживання їжі. Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним.

Обговорюйте з дитиною правила розпорядку, пояснюйте їй, що і як треба робити. При цьому важливо виховувати у дитини культуру поведінки, розвивати мовлення, вміння орієнтуватися у навколишньому світі:

- привчати розуміти призначення й основні якості предметів побуту, називати їх (тарілка велика, маленька, глибока, мілка тощо), вчити розуміти і називати дії з предметами (з чашки п’ють, ложкою їдять тощо);

- виховувати слухняність, пошану до дорослих;

- заохочувати висловлювати прохання;

- навчати словам ввічливості.

 Подбайте про те, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою. Свіжі овочі та фрукти перед вживанням обдавайте окропом для знищення патогенних мікроорганізмів.

1. Пам΄ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров΄я людини, її довголіття, плідної праці.

2. Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду.

3. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні.

4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час.

5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з΄їдає із задоволенням.

6. Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі.

7. Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей.

8. Пам΄ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.

9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом.

10.Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону.

11.Серьозним недоліком харчування є „прихований голод” – дефіцит йоду, який може привести до незворотних процесів в організмі дитини. Вживання в їжу йодованої солі – вихід з даної ситуації.

 12.Їжу завжди тримайте закритою, особливо в літній період.

13.Не слід вживати в їжу продуктів глибокого замороження,  продуктів з великим вмістом солі, недостатньо прожарені або проварені м΄ясо, рибу, сиру воду.

Чимало батьків нехтують режимом дня своєї дитини. У них завжди напоготові стандартна відповідь: «А нам педіатр нічого про це не говорив» або «Так режим є в дитячому садку, а вдома він навіщо?». Як наслідок, до шести років у багатьох дітей у тій чи тій формі розвивається невротичний стан, з’являються маніпулятивні й істеричні прояви. Батьків такі обставини дратують, хоча їх можна було уникнути. Яку ж роль у розвитку дитини відіграє режим дня та чи справді так важливо його дотримуватися?

Для дітей раннього та дошкільного віку режим — основа виховання. У перші три роки життя працездатність нервової системи часто змінюється, а тому діти перебувають у постійному фізіологічному стресі. Сюди слід додати ще й ріст скелету, розвиток внутрішніх органів і головного мозку, насичене бурхливе емоційне життя й вікові кризи. Можна лише дивуватися, як дітям вдається з усім цим впоратися. Саме правильний режим і запобігає перевтомі, зміцнює здоров’я, допомагає витримати колосальні навантаження.

                                Що таке правильний режим дня?

Правильний режим дня — це раціональне чергування різних видів діяльності й відпочинку. Ще сто років тому педагоги й педіатри дійшли висновку, що дотримуючись режиму дня, можна виховати здорову дитину, а її розвиток спрямувати в правильному напрямі.

Утім, мало хто з сучасних батьків може похизуватися дотриманням правильного режиму дня дитини. Якщо дитина недосипає, мало гуляє на свіжому повітрі, її працездатність знижується, вона швидко втомлюється, скаржиться на головний біль. І, як наслідок, в дитини розвивається психосоматика. Батьки починають водити її до лікарень, лікарі лікувати незрозуміло від чого. Хоча насправді проблема криється в порушенні режиму дня. А це в поєднанні з неправильними умовами виховання, несприятливим психологічним кліматом у родині часто призводить до виникнення в дитини невротичних процесів.

До симптомів дитячого неврозу належать:

·        тривожність;

·        поганий сон;

·        відставання у фізичному розвитку;

·        дратівливість;

·        неадекватні реакції;

·        нервові тики;

·        кишкові коліки.

За недотримання послідовності й часу проведення режимних моментів у дитини можуть виникнути також складнощі з формуванням культурно-гігієнічних навичок і навичок охайності.

Часто на прийомі в лікаря батьки, які витратили чимало коштів на лікування дитини, не можуть повірити в те, що достатньо відновити режим дня й симптоми незрозумілої хвороби зникнуть.

Повноцінний сон

Повноцінний сон має достатню для відповідного віку тривалість і глибину, як-от:

·        у перші місяці життя дитина спить 20-22 години;

·        у перший рік — 16-17 годин;

·        у 2-3 роки — 14-15 годин;

·        у 4-5 років — 13 годин;

·        у 6-7 років — 12 годин.

Будь-які скорочення сну хоча б на дві години негативно позначаються на функціональному стані мозку. У дитини знижується працездатність, опірність організму до різноманітних інфекцій, підвищується втомлюваність. Тому діти зі слабким здоров’ям або ті, які одужують після хвороби, мають спати ще більше, ніж здорові.

Нестача сну на першому році життя дитини має небезпечні відстрочені наслідки у віці 3-4 роки. Вони можуть зумовлювати:

·        проблеми зі здоров’ям;

·        агресивність у поведінці;

·        порушення сну.

Тривалі порушення сну в дитини можуть мати опосередкований влив на батьків. Зокрема, виявлено підвищення рівня депресій у матерів.

Також, аби сон насправді був повноцінним, для нього слід точно встановити час засинання й пробудження дитини. Батьки мають привчати дитину прокидатися й лягати спати в той самий час. Завдяки цьому в неї сформується умовний рефлекс щодо часу й обстановки сну, приміром, приглушене світло в кімнаті, казка на ніч з вуст тата/мами тощо.

Аби сон дитини був здоровим, увечері варто обмежити її активні ігри, роботу за комп’ютером та забавки із будь-якими девайсами. Вечеря має бути легкою, без цукерок, шоколаду й міцного чаю. Обов’язково слід провітрювати дитячу кімнату, навіть якщо за вікном несприятлива й холодна погода. Адже прохолодне повітря сприяє швидкому засинанню й глибокому сну.

Денний сон — «пігулка» від перевантаження

Сон дорослої людини — монофазний. Це означає, що їй достатньо лише сну вночі. Дитячий сон поліфазний за своєю природою. При цьому кількість фаз, тобто періодів сну упродовж доби, скорочується в міру зростання дитини. Дошкільник може неперервно не спати 5,5-6 годин. Тож якщо дитина перебуває в групі дошкільного закладу більше п’яти годин, її потрібно вкладати спати вдень на 2-2,5 години.

Денний сон дитини до шести років має тривати не менше двох годин — з 12-ї до 14-ї або з 13-ї до 15-ї години. Це час відновлення організму. Багато мам жаліються, що не можуть вкласти дитину о 21:00, тому що вдень вона спала до 17-ї години.

Добові біоритми сну й неспання визначають усі ритмічні процеси дитячого організму — від річних і багаторічних циклів росту до мікроритмів, які діють на рівні клітини й тривають частку секунди. Позбавляючи дитину денного сну, дорослі створюють підгрунтя для розладу біоритмів або десинхронозу. Серед його наслідків:

·        підвищена збудливість і втомлюваність;

·        затримка нервово-психічного й фізичного розвитку;

·        відставання в рості;

·        зниження імунітету;

·        схильність до частих ГРЗ і дитячих інфекцій.

Денний сон допомагає засвоювати нові знання, зокрема й ті, які дошкільники отримують під час підготовчих занять до навчання в школі.

За допомогою електроенцефалографії вчені дослідили так звану біоелектричну активність дитячого мозку — рух нервових імпульсів відростками нейронів. Виявилося, що енцефалограма, знята під час сну в немовляти, практично не відрізняється від такої самої в дорослої людини. Дозрівання енцефалограми, типової для неспання, триває до 12-18-ти років. Це означає, що активність дитячого мозку під час сну за якістю перевершує його роботу за неспання.

Мозок людини не спить ні вдень, ні вночі — він просто перемикається зі сприймання інформації на режим її опрацювання й засвоєння. Що менша дитина, то більше вона дізнається, відтак має запам’ятати. Отже, що більше денних «пауз» необхідно дитині, то довше має тривати її сон.

Той аргумент, що денний сон зміцнює нічний, часто дивує батьків. Утім насправді дошкільник, який не спав удень, до кінця дня зазвичай так збуджується, що ввечері не може заснути, навіть якщо дуже хоче. Перенавантажений денними враженнями й інформацією мозок у такий спосіб сигналізує про складнощі з переробленням і засвоєнням даних. Наслідком безсоння є підвищена тривожність, нічні страхи і жахіття.

Не можна сварити, а тим паче карати малюка, який полежав 15-20 хвилин і не заснув. Адже дитині раннього віку потрібна щонайменше година на засинання, а дошкільнику — півгодини.

Відмова від денного сну — симптом низки станів, найпоширеніший з яких — синдром гіперактивності. Тож зазвичай дитина, яка не спить вдень, потребує консультації невролога.

Денний сон допомагає згладити вплив на організм дошкільника стресових чинників і несприятливої екологічної ситуації. Позаяк коли дитина спить, мозок виробляє спеціальні захисні білки, завдяки яким нервова система адаптується до підвищених навантажень. Тож дуже важливо переконати батьків не змінювати звичний режим сну й неспання дитини у вихідні дні, а також під час літньої відпустки.

Активна діяльність або період неспання дитини

Діяльність дитини має бути різноманітною й обов’язково чергуватися з денним сном. Малювання, ліплення, конструювання, перегляд мультфільмів, активні рухливі ігри на свіжому повітрі — усе потрібно розподіляти на весь день. Бажано не менше години виділяти на розвивальні заняття. Окрім того, у дитини обов’язково має бути особистий час, коли вона може гратися сама, про щось розмірковувати, за чимось спостерігати.

Допомога мамі, а саме обов’язки, які дитині під силу виконати, — це не лише елемент правильного виховання, а й запорука фізичного розвитку й зміцнення здоров’я. Привчаючи дитину до дисципліни, порядку, охайності й праці, можна сформувати в неї такі риси, як наполегливість, цілеспрямованість, стратегічне бачення ситуації, самостійність. У майбутньому така людина впорається з будь-якими негараздами, хоч би які соціально-політичні катаклізми на неї очікували.

Саме активна різноманітна діяльність сприяє повноцінному та гармонійному розвитку особистості дитини, її пізнавальним процесам. Одноманітність дій і байдужість дорослих травмують малюка так само сильно, як і емоційні потрясіння, й окрім того, виховують лінь і співзалежний характер.

Привчившись до режиму дня в дитячому садку, удома дитина, як правило, знову потрапляє у звичну обстановку без правил і обмежень. Цього достатньо, щоб розпочався невротичний процес. Тому батьки завжди можуть звернутися по допомогу до практичного психолога чи вихователя групи й розпитати про розпорядок дня, з’ясувати, що за чим має відбуватися і чому. Звісно, дотримуватися ідентичного розпорядку вдома інколи складно. Тож до нього можна внести незначні корективи, які враховуватимуть умови життя родини. Завдяки цьому дуже швидко і в дитини, і в батьків сформується умовний рефлекс. Зазвичай для цього потрібен строк не менш як 21 день. 

       Режим дня — не найскладніше, чого можна навчити дитину. Для цього потрібна лише любов батьків і їхнє усвідомлення своєї відповідальності. Дотримання батьками режиму дня привчає дитину до організованості, полегшує життя як їй самій, так і батькам. 

Вітаміни – речовини високої біологічної дії, які беруть участь в усіх життєво важливих біологічних процесах в організмі. Значна кількість вітамінів потрапляє в організм з їжею і використовується в процесі обміну речовин.

У весняно-літній період необхідно давати дітям свіжі фрукти: яблука, мандарини, лимони; квашені овочі: капусту, огірки; включати в раціон м’ясні і рибні страви, особливо у вихідні дні.

Вітамін С (аскорбінова кислота) – один із самих необхідних речовин, регулюючих обмінні процеси в організмі, бере участь в утворенні і підтримці нормального стану міжкліткової речовини, яка укріпляє судинну стінку, її міцність і еластичність, підвищує імунну систему організму, особливо до вірусних інфекцій. Тому, в зв’язку з важливістю забезпечення дітей оптимальною кількістю вітаміну С в меню дітей включаються свіжі фрукти. Найбільше вітаміну С знаходиться в овочах, фруктах, ягодах, а також в молоці і печінці.

Вітамін В1, В2, В6, В12 – впливає на функції нервової системи та шлунково-кишкового тракту, обміну речовин. При гіповітамінозі характерні роздратованість, біль в м’язах, швидка втомлюваність, зниження апетиту, зниження маси тіла. Організм людини не здатний до накопичення цього вітаміну, тому він повинен кожен день поступати в достатній кількості з їжею. Вітамін знаходиться в молоці та молочних продуктах, квасолі, гороху, м’ясних продуктах, печінці, рибі, дріжджах, соках.

Вітамін А (ретинол) – необхідний для нормального росту і розвитку дитини. Вітамін А і каротин (провітамін А) накопичуються в печінці, тому літом і ранньою осінню, коли продукти найбільш збагачені вітамінами, повинні найбільш використовуватися в раціоні харчування зелень, овочі, фрукти, а взимку – морква, чорна смородина. Також вітамін А в активній формі знаходиться в печінці гов’яжій, свинній, тріски.

Вітамін Е (токоферол) – впливає на обмінні процеси. При недостатній кількості цього вітаміну розвивається дистрофія, накопичується холестерин. Головним постачальником вітаміну Е в організм є рослинні олії.

Вітамін Д (антирахітичний) – регулює обмін кальцію і фосфору в організмі, стимулює ріст і формування кісток. Недостатня кількість вітаміну Д призводить до розвитку рахіту. Вітамін Д знаходиться в продуктах тваринного походження. А в літній час в яєчному жовтку, маслі і молочних продуктах. Також рекомендуємо батькам давати дітям фруктово-ягідні соки: лимонні, яблучні, апельсиновий, які сприяють всмоктуванню фосфорно-кальцієвих солей. 

Вітамін К (антигеморрагічний) – необхідний організму для виробітку протромбіну, без якого нарушається процес нормального звернення крові. Вітамін К знаходиться в салатах, картоплі, горосі, капусті, гов’ядині, свинині.

Кишкова інфекція – це група інфекційних патологій, при яких збудники вражають слизову шлунково-кишкового тракту. Потрапивши в організм людини, вони активно розмножуються і створюють хаос у шлунково-кишковому тракті: порушується процес травлення, запалюється слизова кишечника, виникає інтоксикація (отруєння) організму. За поширеністю гострі кишкові інфекції поступаються тільки респіраторним захворюванням.

                                      Класифікація

До найбільш поширених видів кишкових інфекцій відносяться:

·        Сальмонельоз

·        Дизентерія

·        Ентеровірусна інфекція

·        Ротавірусна інфекція

·        Ботулізм

·        Шигельоз

·        Амебіаз

·        Холера

·        Вірусний гепатит

·        Мікроспоридіоз тощо

Залежно від вираженості синдромів інтоксикації й зневоднення, кишкові інфекції можуть бути легкої, середньої та важкої форми перебігу. 

                              Етіологія

Причини кишкових інфекцій – різноманітні бактерії, віруси, найпростіші та гельмінти (ротавіруси, коронавіруси, сальмонели, стафілококи, дизентерійна паличка, ешерихії, клостридії тощо). Кишкові інфекції можуть бути встановленої та невстановленої етіології. У дітей захворювання викликають найчастіше ротавіруси, ешерихії, норовіруси.

                                Шляхи зараження

Джерелом кишкових інфекцій є хвора людина або безсимптомний носій, який виділяє хвороботворні мікроорганізми в зовнішнє середовище з блювотними та каловими масами, іноді – з сечею. У деяких випадках небезпекою для оточуючих є людина, яка вже одужала, але перенесла кишкову інфекцію декілька тижнів тому.

Основні шляхи передачі кишкових інфекцій – харчовий і водний. Механізм передачі – фекально-оральний. В організм збудник потрапляє при вживанні забруднених продуктів харчування та води, недостатньо оброблених м'яса і риби, під час купання у забруднених водоймах, через брудні руки і предмети побуту.

                          Симптоми кишкових інфекцій

Кишкових інфекцій є дуже багато, але майже всі вони мають спільні симптоми прояву:

·        пронос (частий водянистий стілець);

·        стілець з домішками слизу і крові;

·        блювота;

·        нудота;

·        підвищене газоутворення;

·        болі в животі;

·        підвищення температури тіла;

·        відсутність апетиту;

·        загальна слабкість і нездужання;

·        сонливість тощо.

                         Перша допомога при кишковій інфекції

Якщо у рідних, знайомих зі здоров’ям виникли будь-які проблеми, то треба консультуватися з сімейним лікарем і не лікуватися самотужки. У неважких випадках консультацію можна отримати по телефону і лікар, вислухавши скарги, скаже: викликати «швидку» чи ні.

Та якщо є пронос, відчуваєте слабкість, запаморочення, підвищилася температура тіла, є нудота, блювота, біль у животі – не зволікайте, не чекайте, що минеться, особливо, коли ці симптоми є у дітей, а викликайте лікаря чи «швидку».

 Ніколи не призначайте самі собі антибіотики чи антибактеріальні препарати, бо неконтрольоване їх вживання призводить до того, що в кишечнику гинуть не лише збудники хвороби, а й корисні бактерії й у хворого може виникнути дисбактеріоз, що дуже складно піддається лікуванню.

     Причиною розвитку кишкової інфекції можуть стати різні мікроорганізми, в тому числі смертельно небезпечні. Тому дуже важливо надати своєчасну кваліфіковану медичну допомогу.

                   Що зробити до приїзду терапевта:

·        промити шлунок (дати хворому випити 1,0-1,5 л води та викликати блювоту);

·        давати невеликими обсягами тепле питво (несолодкий і неміцний чай, компот, воду);

·        дати випити ентеросорбент (активоване вугілля, смекту, мікросорб і ін.);

·        забезпечити спокій.

    1. Дружіть з водою. Особистої гігієни та чистоти слід дотримуватися завжди, а влітку особливо, бо навіть знехтувавши цим правилом один раз, можна вкласти на лікарняне ліжко всю родину. Тож у спеку якомога частіше треба мити руки з милом, і не лише долоні, а й між пальцями. Коли нема води, виручать вологі серветки, які завжди мають бути у сумочці. Прищеплюйте дитині любов до чистоти: привчайте її мити руки з милом перед вживанням їжі, після відвідування туалету, повернення з прогулянки.

 Мийте руки з милом перед приготуванням їжі

2. Не вживайте ягоди, фрукти, овочі, що почали псуватися. Овочі, фрукти перед споживанням слід мити під проточною водою й обдавати окропом. І мити їх стільки, скільки одна людина чи родина може з’їсти за столом. Якщо помітили, що фрукти чи овочі почали псуватися, не роздумуючи викиньте. Видалення ураженої ділянки нічого не дасть, бо токсини вже поширилися на весь фрукт чи овоч.

 Не зберігайте разом продукти, що їдять сирими, і ті, що підлягають кулінарній обробці.

   3. Ніколи не кладіть бутерброди, пиріжки, сир, ковбасу, печиво у пакет, де побували овочі, фрукти, ягоди чи яйця, навіть якщо цей пакет здається абсолютно чистим.

 Дбайте про те, щоб їжа для дитини була щойно приготованою, свіжою. Не готуйте їжу «із запасом».

   4. Не купуйте продукти, якщо не впевнені у їхній якості, з простроченими термінами зберігання, пошкодженою упаковкою. Дотримуйтесь умов та строків зберігання продукту, зазначених на його упаковці.

 Не купуйте продукти харчування на стихійних базарах. Ви маєте право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку продуктів.

  5. Комахам і мухам оголосіть «війну». Улітку їх надто багато і «воювати» з ними складно. Простіше не дати їм доступу до продуктів харчування. Овочі, фрукти, інші продукти харчування, які залишаєте на столі, завжди мають бути прикриті тарілкою, рушником.

  6. Не пийте води з незнайомих джерел і сирого молока. Коли виїжджаєте на природу, беріть з собою бутильовану воду. І не лише для пиття, а й для миття рук, посуду. Пити воду з незнайомих джерел і мити в ній руки, посуд не можна.

Гостюючи у селі, не пийте сирого молока, навіть від улюбленої корови. Молоко обов’язково треба кип’ятити, а кисле використовувати для приготування страв, які проходять теплову обробку.

  7. М’ясо для шашлика краще готувати самому. Коли плануєте на природі посмажити шашлик, м’ясо для нього краще приготувати самому, а не купувати у магазині. Для нарізання м’яса має бути окрема дощечка. На ній не можна нарізати овочі та фрукти, для них має бути інша дощечка.

Під час приготування шашлика слід стежити за тим, аби кожен шматок добре просмажився.

Такі страви як холодець, заливні риба, язик тощо влітку краще не готувати, бо вони швидко псуються. Їх приготування відкладіть на осінь, зиму.

   8. Не вживайте випічку із кремами. Якщо любите кавувати з випічкою, то від тістечка з кремом чи торта краще відмовитися. Пляцок з чорницею, яблуками, сливами – саме те, що треба.

  9. Не вживайте незнайомі гриби, ягоди, трави. Смертельно небезпечними можуть бути старі або зіпсовані гриби. Не готуйте страви з грибів дітям.

10. Не беріть у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, які потребують зберігання у холоді).

      Якщо у всьому дотримуватися чистоти, відповідних правил зберігання продуктів і технології приготування їжі, то харчових отруєнь можна уникнути

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.

Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.

Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.
Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5-7 – річного віку обтиратися до поясу. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.

Перед сном обов’язковим є миття ніг, тому що на них дуже сильно потіє шкіра і накопичується бруд. Якщо не мити ноги щодня, носити брудні шкарпетки, панчохи, то це все сприяє появі попрілостей та натирань, а також може призвести до виникнення грибкових захворювань. Після миття ноги необхідно ретельно витерти рушником, який спеціально призначений для цієї процедури.

Неоціненне значення має вечірній душ. Так, водні процедури ввечері мають не лише гігієнічне значення, але й сприяють загартуванню, добре впливають на нервову систему та сприяють швидкому засипанню.

Рекомендується старанно мити волосся, тому що на ньому накопичується багато шкірного жиру, бруду і пилу. Обов’язковою є гігієна нігтів на пальцях рук і ніг. Під довгими нігтями, зазвичай, накопичується бруд і видалити його важко, тому раз на тиждень нігті необхідно акуратно підрізати. В жодному випадку не можна гризти нігті!

Особливої уваги вимагають руки та їх чистота. Дитині мають пояснити, що руками вона тримає різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м'ячі, іграшки; гладить тварин, торкається різних предметів (ручок, ланцюгів, гачків та інших предметів) у туалетних кімнатах. Бруд, часто невидимий, що знаходиться на цих предметах, залишається на пальцях. Якщо брати немитими руками продукти харчування, то бруд потрапляє спочатку до рота, а потім до організму. Тому необхідно мити руки перед їжею, після відвідування туалетної кімнати, після будь-якої іншої діяльності (прибирання кімнати, роботи на присадибній ділянці, гри з тваринами і тому подібне) та перед сном.

Дитина має стежити за чистотою зубів і доглядати їх, оскільки стан зубів впливає на здоров'я, настрій, міміку і поведінку людини. Дуже важливо своєчасно розпочати догляд за порожниною рота і зубами дитини. Дитина має чистити зуби вранці і ввечері перед сном.

Із раннього віку необхідно привчати дитину користуватися носовою хустинкою. Варто пояснити, що під час кашлю чи чхання з носоглотки виділяється велика кількість мікробів і, якщо не користуватися носовою хустинкою, то разом з бризками відбувається зараження оточуючих. Дитина повинна мати окрему хустинку для носа і окрему хустинку для очей (особливо під час захворювання), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа до очей і навпаки.

Хустинки мають бути завжди чистими. Змінювати їх необхідно щодня, навіть якщо вони не були використані. Витирати рот, обличчя, перев'язувати подряпину необхідно лише чистою хустинкою.

1. Дотримуйтесь завжди правил гігієни та привчайте до цього дитину.
2. Не забувайте, що правила особистої гігієни пов΄язані з усіма видами діяльності і відпочинку дітей. Особиста гігієна – це піклування про чистоту тіла, одягу, взуття.
3. Систематично контролюйте якість виконання культурно-гігієнічних завдань.
4. Виконання дітьми культурно-гігієнічних навичок супроводжуйте відповідною мотивацією.
5. Розвивайте у дітей вміння та навички догляду за тілом.

6. Привчайте дитину правильно чистити зуби.7. Слідкуйте, щоб дитина мила

перед прийманням їжі, після туалету, повернення з прогулянки, ігор із тваринами та завжди, коли руки брудні.

8. Привчайте дітей мити ноги не тільки перед нічним сном, але й перед денним, особливо влітку.

9. Регулярно зрізайте нігті на руках і ногах, тримайте їх у чистоті.
10.Зачісуйте волосся дитині її власним гребінцем. Мийте волосся не рідше ніж раз на тиждень.

11.Одягайте дитину в одяг, який пропускає повітря і вологу.

 12.Косметичні засоби, які ви використовуєте з гігієнічною або лікувальною метою, повинні відповідати віку дитини.

Коронавіруси – це велика родина респіраторних вірусів, що можуть спричиняти захворювання: від звичайної застуди до тяжкого гострого респіраторного синдрому.

Новий коронавірус - це  зоонозна інфекція, тобто може передаватися від тварини до людини. Зазвичай, такі віруси не несуть загрози для людей. Проте коронавіруси можуть швидко мутувати та ставати небезпечними. Вірус 2019-nCoV вперше зафіксували в китайському місті Ухань у грудні 2019 року.

      Вірус передається  повітряно-крапельним шляхом від людини до людини.

Новий штам коронавірусу може викликати тяжку форму пневмонії. Перебіг хвороби залежить від імунітету людини. Більшість людей, які померли внаслідок зараження вірусом, мали проблеми зі здоров’ям. Серед померлих багато людей літнього віку з хронічними захворюваннями.  

Основне занепокоєння викликає діапазон вираженості симптомів: деякі люди мають легкі симптоми, інші — тяжко хворіють. Це ускладнює встановлення справжньої кількості заражених та швидкості передачі вірусу від людини до людини.

Найпоширеніши симптомами є головний біль, кашель, лихоманка та утруднення дихання, в деяких випадках - діарея або кон'юнктивіт. Інкубаційний період триває від 2 днів до 2 тижнів.

Хто має вищий ризик отримання важкої форми захворювання?

Хоча вірус ще не до кінця вивчений, але на сьогодні відомо, що люди похилого віку із хронічними захворюваннями більш схильні до ризику розвитку важких захворювань.

Як довго вірус живе на поверхнях?

За попередньою інформацією вірус може виживати на поверхнях лише протягом декількох годин. Прості дезінфікуючі засоби можуть вбити вірус, унеможливлюючи зараження людей.

Як захиститись від нового коронавірусу?

Специфічного лікування та вакцини від уханського коронавірусу не існує.

Не захищають від коронавірусу 2019-nCoV:

·         Захисні маски. Маски варто одягати людям, що вже захворіли, для зниження ризику зараження інших в закритих приміщеннях. На вулиці маски неефективні. Також маски вдягають лікарі під час операцій. 

·         БАДи та гомеопатія. Ефективність цих препаратів не доведена, тому вони не здатні захистити від нового коронавірусу.

·         Імуномодулятори. Такі лікарські засоби може призначити лише лікар.

·         Цибуля, часник, алкоголь та інші засоби “народної медицини”. Не має жодного наукового обґрунтування ефективності цих засобів. Алкоголь навпаки пригнічує імунну систему і послаблює організм, ускладнюючи процес боротьби з вірусом. 

Щоб зробити себе менш вразливим до вірусів завжди дотримуйтесь рекомендацій:

·         мийте руки; не торкайтесь обличчя немитими руками

·         уникайте близьких контактів з хворими;

·         збалансовано харчуйтеся;

·         пийте достатньо рідини;

·         провітрюйте та зволожуйте приміщення;

·         ведіть здоровий спосіб життя;

·         подбайте про достатню кількість сну;

·         не споживайте сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження.

·         дезінфікуйте поверхні., яких торкалася інфікована людина та посуд

·         під час кашлю та чиханні прикривайте рот і ніс зігнутим ліктем чи серветкою, після чого викиньте серветку та вимийте руки

До основних обов'язків медичних працівників дошкільного закладу належать:

- моніторинг стану здоров'я,  фізичного та нервово-психічного розвитку дітей,  надання їм невідкладної медичної допомоги; 

- організація і проведення медичних оглядів,  у тому числі поглиблених,  профілактичних та лікувально-оздоровчих заходів, оцінка їх ефективності; 

- здійснення контролю за організацією та якістю харчування,  дотриманням раціонального режиму навчально-виховної діяльності, навчального навантаження; 

- медичний контроль за виконанням санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму; 

- проведення санітарно-просвітницької роботи серед дітей, батьків або осіб, які їх замінюють, та працівників закладу.

Графік роботи сестри медичної старшої:

                     Понеділок – П’ятниця – 8.00. – 16.00

До вашої уваги прості поради, що дозволять уберегти дитину від застуди: 

1. Найдієвіший засіб, який рекомендують усі медичні сестри у дитсадках, – змащувати носик дитини оксоліновою маззю, бодай не запобігти, то принаймні зменшити ризик захворювання малюка. 

2. Дітям треба більше гуляти, оскільки ризик підхопити якийсь вірус у приміщенні набагато вищий, ніж на свіжому повітрі. 

3. Привчіти дитину мити руки, до того ж не тільки після туалету. І щочастіше вона це робитиме, то більшймовірно, що малеча менше хворітиме.

4. Загартовуйтеся, привчайте дитину до не дуже високої температури повітря у дома, наприклад, удень вона не має перевищувати +21...+22 °С, а вночі – +17...+18 °С. Річ у тім, що за дуже високої температури повітря стає сухішим, що може призвести до пересихання слизової носоглотки, і як наслідок – знизити опір до хвороб. 

5. Коли виходите на прогулянку, не вкутуйте малюка, бо він, активно рухаючись, тільки прітиме, що збільшує імовірність захворювання. 

6. Не допускайте, щоб у дитини були мокрі ноги. 

7. Привчіть малюка пити не звичайний чай, а спеціальні трав’яні відвари, або ж із малиновими або смородиновими гілочками. 

8. Коли вже так сталося, що ваш малюк застудився і в нього піднялася температура, не поспішайте її збивати, оскільки це відповідь організму на вірус. 

           Дайте йому самому перебороти інфекцію. Температуру потрібно збивати, тільки якщо вона сягає 38–38,5 °С. Висока температура стимулює вироблення імунітету.